Офіційний портал

Головна

       ПРО МІСТО

Місто Березань - розташоване в східній частині Київської області на 75-ому кілометрі траси Київ-Харків (залізницею - 65 км).

Клімат помірно-континентальний, м'який, з теплим тривалим літом та помірною, часом нестійкою зимою, з невеликим сніговим покровом та частими відлигами.

Грунти - в основному чорноземні, родючі, з великим вмістом гумусу, в незначній кількості - супіски, суглинки та солонці, які при необхідних агрономічних заходах дають великі урожаї.

Березань оточують хвойні та листяні ліси, березові гаї.

Водні ресурси - озеро Центральне, ставки, річки Недра і Трубіж - ліві притоки Дніпра.

Надра Березані багаті на поклади торфу, глини, придатної для виробництва цегли та порцеляни, дрібнозернисті піски, столову мінеральну воду, з якої в давнину виготовляли пиво.

Загальна площа міста - 3292 га, що становить 0,12% від загальної території Київської області.

Місто з усіх сторін межує з населеними пунктами Баришівського району.

Кількість населення - 16 735 чоловік.

У 1920 року Березань - це селище міського типу, напротязі 37 років (1923-1933, 1934-1962 р.р.) Березань була районним центром, з 30 червня 1994 року має статус міста обласного підпорядкування.

Історія міста Березань

Перша письмова згадка про Березань зустрічається в люстрації Переяславського староства Київського воєводства за 1616 р. Відповідно до цієї люстрації, жителі містечка ніяких повинностей не несуть, крім військової. В люстрації за 1620 рік вказується, що в містечках Переяславського староства Березані, Бикові, Яблонове та Миргороді виготовляють селітру, яка нібито приносить багато доходу на рік. Акти Люблінського трибуналу кінця XVI - початку XVII століть дають можливість встановити, що Березань, як нове або вже наявне поселення на початку XVII століття, поповнилося втікачами з Правобережної України, в основному з Ходоркова.

У першій половині XVII століття (до повстання під проводом Богдана Хмельницького) Березань входила в Переяславське староство, яким до 1620 року володів князь Януш Острозький. Після смерті Януша Острозького містечка Березань, Биков, Яблунів та Миргород були виділені з Переяславського староства і привілеєм Сигізмунда III від 1620 передані для вироблення селітри Яну Чернишевському, а в 1621 році іншим королівським привілеєм вироблення селітри в Київському воєводстві й усій Україні було передане коморнику (помічнику судді по спорах про кордони маєтків) Бартоломею Обалковському, якому після Яна Чернишевського перейшли у володіння Березань, Биков, Яблунів та Миргород з усіма слободами, хуторами і поселеннями, що до них відносилися.

Приблизно з 20х-30х років XVII століття Березань стає центром Березанської сотні Переяславського полку. На початку повстання 1648-1654 років Богдан Хмельницький відправив до князя Яреми Вишневецького послів з листом, в якому пояснював причини повстання козаків і пропонував не піднімати проти повсталих зброю. Посланці знайшли Ярему Вишневецького та передали йому лист, коли він знаходився недалеко від Березані. Прочитавши лист, Єремія Вишневецький настільки розлютився, що наказав стратити послів, які привезли його.

1674 року гетьман Іван Самойлович своїм універсалом закріпив за Переяславським полковником Дмитрашко-Рпайчею придбані ним маєтки, в тому числі й Березань, а в1688 році вже Іван Мазепа видав йому повторний універсал на ті ж маєтки. Згідно з "Генеральним слідством про маєтності" (перепису маєтків), що проводився у всіх десяти полках Лівобережної України в 1729-1731 роках, у Березані було 37 дворів і знаходилася вона у власності нащадків колишнього Переяславського полковника Дмитрашко-Райчі. У 1764 році, після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні Переяславський полк, в якому знаходилася Березанська сотня, увійшов до складу новоствореної Малоросійської губернії. Після її реорганізації в Київське,Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва в 1782 році Березань була зарахована до Переяславського повіту Київського намісництва.

У 1796 році була відновлена Малоросійська губернія, і Березань знаходилася на території Переяславського повіту до поділу в 1802 році Малоросійської губернії на Чернігівську та Полтавську. З 1802 Березань - центр волості Переяславського повіту Полтавської губернії.

1843 року в Березані перебував Т. Г. Шевченко, там він написав вірш "Розрита могила".

На початку XX століття повз місто побудована і здана в експлуатацію 1901 року залізнична колія напрямку Київ - Полтава. Що зумовило відкриття однойменної станції Березань. Також, 1965 року, на цій же лінії на околиці міста відкрито зупинну платформу Жовтневий.

У результаті чергової адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 років, коли повіти були замінені округами, а волості районами, Березань стала районним центром Київського округу. У 1932 році, після ліквідації округів, Березань стала районним центром новоствореної Київської області. З 1962 по 1965 рік селище Березань входило до складу Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1994 році Березань було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування Київської області.

В 1927 році в Березані кінорежисером Арнольдом Курдюмом було знято один з перших повнометражних українських фільмів "Джальма".

Протягом 37 років (1923-1933, 1934-1962 р.) Березань була районним центром, з 30 червня 1994 року має статус міста обласного підпорядкування.

Історія назви міста "Березань".
Згідно з основною версією, назва Березань походить від назви річки Березанки, що впадає в Недру біля міста, однак колись так називалася сама Недра. Схожу за походженням назву має притока Недри другого порядку Сухоберезиця. Назви цих річок пояснюються природними умовами тієї місцевості, по якій вони протікають. По берегах річки Березанки були розташовані березові ліси. У Сухоберезиці - сухі береги. Наразі колишня річка Березанка має назву Недра.

Географія
Клімат помірно континентальний, м'який, з теплим тривалим літом та помірною, часом нестійкою зимою, з невеликим сніговим покровом та частими відлигами. Ґрунти - в основному чорноземні, родючі, з великим вмістом гумусу, в незначній кількості - супіски, суглинки та солонці, які при необхідних агрономічних заходах дають великі урожаї. Березань оточують хвойні та листяні ліси, березові гаї. Водні ресурси - озеро Центральне, ставки, річки Недра і Трубіж - ліві притоки Дніпра. Надра багаті на поклади торфу, глини, придатної для виробництва цегли та порцеляни, дрібнозернисті піски, столову мінеральну воду, з якої в давнину виготовляли пиво.

Культура
В місті працюють музична школа, кінотеатр, бібліотеки, будинок культури.

У 1975 році було урочисто відкрито Березанський краєзнавчий музей, який у 1980 році одержав звання "народний". Експозиції музею розповідають про історію міста з найдавніших часів до сьогодення.

Масштабно в Березані проводять святкування Дня народження Кобзаря, свято Івана Купала, 9-те травня, випускні.


Із засобів масової інформації, в місті працювала редакція газети "Березанські Відомості" (1995 - 2015 рр.) та ТРС "Березань". У січні 2016 року заснована газета "Березанська громада".

Персоналії

 

ГЕРБ МІСТА БЕРЕЗАНЬ

Геральдичний опис герба

В срібному дамаскованому щиті лазуровий "стовп". На стовпі срібна підкова, увінчана срібним рівностороннім лапчастим хрестом. Всередині підкови срібний рівносторонній лапчастий хрест. В нижній частині "стовпа" під підковою золоте серце. Щит накладено на золотий декоративний картуш та увінчано срібною міською мурованою короною.

Символіка герба

Срібний, начорно дамаскований (декорований) щит нагадує стовбури берез, від яких походить назва міста Березань. Центральна вертикальна смуга геральдично називається "стовпом". В ній вмішено зображення з давньої печатки міста, що підкреслює його історичну значимість. Підкова символізує побажання щастя. Хрест підкреслює давні християнські традиції, золоте серце є символом любові й мужності.

Трактування кольорів:

Лазурова (синя барва) - символ благородства, шляхетності, духовності. Золото - символ величі й багатства. Срібло - символ чистоти, гідності й чистоти помислів.



ПРАПОР МІСТА БЕРЕЗАНЬ


Прапор міста Березань - це офіційний конвенціональний (умовний) розпізнавально-правовий знак, що є символом суверенітету міста і місцевого самоврядування нарівні з гербом міста.
 
Прапором міста є прямокутне двостороннє полотнище, утворене з трьох рівновеликих вертикальних смуг білого, синього і білого кольорів. Співвідношення сторін 2:3. В центрі синьої смуги вміщено зображення центральної вертикальної смуги («стовпа») із герба міста. Висота зображення складає 1:2 довжини полотнища. Лицьова і зворотна сторони полотнища ідентичні.